Як навчити дитину гратися наодинці

 

 

  Багато малят не вміють гратися наодинці і потребують уваги батьків повсякчас, просячи тих погратися разом з ними. Уміння привчити дітей гратися самостійно стане в нагоді всім батькам, а також тим, хто доглядає і виховує малят.

​

  Дуже важливо для батьків — не допускати, щоб ігри наодинці стали повинністю для дитини, вони лиш мають дати малюкові відчути насолоду від дорослішання, допомогти освоювати незалежність. Намагайтеся дозволяти дитині обирати самостійно, який одяг їй носити, пропонуйте вибір страв, іграшок для гри і т.д. Радьтеся з дитиною частіше! Хваліть найменші ініціативи, що йдуть від дитини, допомагайте, а не поправляйте її під час самостійної гри, підказуючи, що і як робити. Дозвольте малюку самостійно справлятися з труднощами і не спішіть йому допомагати, якщо він не просить про це.

​

Ігри та іграшки

​

  Дитина повинна відчувати себе комфортно в будинку серед речей: подбайте про зручні стільчики, доступні полички з іграшками та речами. Дітки рідко обмежуються іграми тільки в дитячій кімнаті, зазвичай вони охоплюють весь домашній простір, тому ретельно продумайте всю обстановку в домі, щоб уникнути трав і уберегти цінні речі. Обмеження і заборони в подібних випадках не допоможуть, бо їх дитина швидко забуває, захопившись грою. Для діток, що старше, різного роду обмеження можуть гальмувати розвиток самостійності і активності. Зрештою, батькам варто бути готовим, що в процесі дорослішання дитина неодінно щось зламає чи зіпсує, і ставитися до цього без надмірних переживань.

​

  Надайте особливої уваги також зберіганню іграшок. Дитина має сама могти без зусиль дістати їх і відкласти на місце. Розмістіть в дитячій кімнаті невеликий стелаж для іграшок, книжкові полиці, місця для ляльок і гаражі для маленьких автомобілів. Хай кожна іграшка в домі має своє власне місце.

​

  Не треба, щоб іграшок було надто багато. Час від часу робіть перебирайте і відкладайте іграшки, якими малюк не грається, а через певний час знову повертайте їх. Радість дитини від зустрічі зі старими, але забутими іграшками, буде ніяк не меншою, ніж як від покупки нової. Розважити малюка, показавши йому коробку з забутими іграшками, легко і цікаво.

​

Які іграшки згодяться для самостійних ігор? 

​

• Ті, котрі допоможуть наслідувати та копіювати світ дорослих: набори медика, будівельника, поліцейського, компютерщика, перукаря, візажиста і т.д.;

• Іграшки, котрі навчають пізнавати навколишній світ: мильні бульки, пісочна анімація тощо.

• Іграшки, яких можна вважати живими друзями, дбати про них, піклуватися, готувати, вкладати спатки.

• Навіть непотрібні на перший погляд коробки, упаковки, палички, шматочки тканин можуть дуже допомогти оживити будь-яку гру!

• Будиночки-намети, палатки, придбані в магазині або особливо ті, які зроблені в домашніх умовах. Зазвичай діти дуже полюбляють гратися у власних "будиночках".

• М'ячики будь-якого діаметру, різний спортивний інвентар.

​​

  Інтерактивні іграшки корисні для загального розвитку, але в міру, оскільки вони гальмують розвиток власної уяви у грі. Якщо малюк має гарну фантазію, дял нього будь-яка річ може стати іграшкою. Наприклад, велика коробка може послуговувати машинкою, ручка - чарівною паличкою тощо.

​

  Розвиваючі ігри, як правило, передбачають участь дорослих,  проте ті, котрі малюк добре освоїв, годяться і для гри наодинці.

​

Вчіть малюка грати!

​

  Яким чином ви навчаєте дитину одягатися? Вона спостерігає, як одягаєте її ви, і намагається повторити ваші дії. Такий самий процес відбувається і з грою. Грати дитину потрібно навчити, показати, розказати, і тоді малюк зможе самостійно розважити себе.

​

  Найперші та найпростіші ігри, які ви можете дитині запропонувати з  1,5 року, полягають у імітуванніі дій дорослих. Зазвичай світ дорослих цікавіший дитині, ніж іграшковий. Черпак і каструля дитині набагато цікавіші, оскільки вона знає, як з ними порається мама і намагається повторити її дії, робити те саме.

​

  Хай дитина робить домашню роботу поруч з вами разом. Не виклюено, що з часом вона забере ваше кухонне приладяння в дитячу кімнату і гратиметься там самостійно.

​

  Наслідувати дії мами малюк може і без допомоги кухонного посуду. Маючи достатню уяву, він  може застосовувати її у грі, замінюючи предмети. Наприклад, порожня коробка - кухонна плита, а палочка - черпак. Це вміння фантазувати, уявляти, потрібно заохочувати всілякими способами.

​

Які ігри придумати?

​

 Дітки дуже полюбляють сюжетно-рольові ігри, вони із задоволенням обирають собі ту чи іншу роль, скажімо, в постановці казки чи просто відносин у сімї, на робочому місці. Батьки можуть і мають допомогти з ідеями, вигадуючи сюжет гри, але хай дитина самотужки придумує її розвиток.

​

Після досягнення 2-річного віку дитина зможе грати:

​

• в магазин, ресторан, автомайстерню,

• в лікарню, ветклініку,

• за участю ляльок: друзі, гості, дитсадок, сім'я,

• зі звірятками: зоопарк, домашні улюбленці, циркові шоу;

• з машинками: автогонки, вантажні перевезення, міське планування, будівництво будинків

​​

Пробувати себе у різних професіях:

​

• Лікар, співак, повар, гонщик, артист.

• Перетворюватися в різних тварин, імітуючи їхні звуки і повадки.

• Влаштовувати театралізовані шоу на основі почутих казок та розповідей.

• Гратися в туриста, описуючи цікаві місця і речі, що були побачені під час подорожування.

• Використовуючи спортивний інвентар - в оліммпіаду, змагання, показові виступи.

​​

  Що частіше ви граєте разом з дитиною, тим більше підсилуюється її  зацікавленість у грі, і тим скоріше вона наодинці з задоволенням.

​

  Під час таких ігор батьки чи дідусі і бабусі можуть бути як спостерігачами, так і можуть повноправними учасниками, підказуючи, показуючи і направляючи. Головне - не робити суворих заборон, не навязувати власні правила та не обмежувати фантазію малюка.

​

  Навчайте  дитину потрохи освоювати самостійну гру, відлучаючись на невеликі проміжки часу, щоб вона комфортніше почувала, залишаючись наодинці. 

​

  Гарна гра в хованки. Дітки починають грати в неї ще з півроку, навчившись шукати маму, яка сховалася за ковдрою, а з часом і самі вчаться тихенько сидіти, зачаївшись у схованці. Дитина розуміє, що батьки, котрі зникли з поля зору, зараз з'являться перед нею.

​

  Щоб навчити дітей гратися самостійно, придумайте в сюжеті гри власні відлучки, ніби вам по ходу  гри потрібно сходити в магазин. А на час своєї відсутності дайте малюкові важливе завдання, котре зазвичай виконували ви (погодувати ведмедика, вкласти спати кошенят, зварити суп). Не треба йти потихеньку. Досить попередити дитину, що ви маєте невідкладні справи, але скоро повернетеся. На початку йдіть на короткий проміжок часу і повертайтеся раніше, ніж дитина сама побіжить на ваші пошуки.

​

  Розкажіть з зацікавленістю, в яку дитина змогла б грати самостійно, нагадайте їй про улюблені іграшки, котрі очікують на неї в дитячій. Дитина зрадіє і з радістю зможе гратися наодинці.

​

   Але слід памятати одну важливу річ: близькість мами - не лише фізично. Уважно слухайте дитячі розповіді про ігри, хваліть дитину за найдрібніші досягнення! Якщо малюк буде впевнений, що він в будь-який може звернутися до мами з розповіддю або просто проханням по допомогу, і він отримає все, що йому буде потрібно, тоді йому буде набагато спокійніше гратися наодинці.